Скандинавський топір чи скандинавська сокира (Scandinavian Forest Axe) — перш за все побутовий інструмент лісоруба, характерний довгим держаком і порівняно невеликим робочим інструментом, пристосований для того, щоб обрубувати гілки поваленого дерева без нахилу тіла, у повний зріст (що дає менше навантаження на спину і хорошу силу удару того, хто працює).
Опис[]
Малюнок реконструйованоъ скандинавськоъ бойовоъ сокири
Просто використовуючи такий топір в бою, ви отримуєте дуже страшну рубаючу зброю ближнього бою. Такого ж подвійного призначення набула і гуцульська бартка: мирний інструмент карпатських лісорубів в руках опришків став страшною зброєю.
У своєму розвитку сокира пройшла шлях від господарського і універсального знаряддя до вузькоспеціалізованої зброї. Умовно класифікують різновиди сокир: ранні типи А (вся дана типологія по Я. Петерсену) — з симетричним профілем і малозагнутим типом леза, інші — з асиметричним профілем, з різким вигином в нижній частині і так званим «бородатим» (тобто з відтягнутим вниз) лезом, модернізуються, виробляються різні варіанти «бородатої» чи бородоподібної сокири, прикладами можуть послужити типи C і D. Саме такі сокири з «борідкою» деякими дослідниками сприймаються як специфічно скандинавські. Найбільша різноманітність типів припадає на другу половину IX століття. Відбувається вдосконалення моделі широколезової сокири. З'являється тип K-асиметричний з незначним вигином вгорі і довгим поверхневим вигином внизу. Виникає тип L — з формою леза, зігнутої вниз і всередину, що дозволяє наносити більш ефективний удар зверху.
Цей пошук найбільш ефективних форм завершується в кінці X ст. певною уніфікацією, що виразилася в бойовій сокирі, так званій широкій сокирі (breiðøx) ісландських саг. Склався тип M — асиметричний, з довгим, поступовим вигином на верхньому вусі і коротким поступовим вигином на правому вусі.
В серіалі
Існує проблематичність в конструкції деяких сокир. Вченими було помічено, що у сокир основна частина набагато товща від краю леза, яке було наварено, ймовірно, з більш якісного металу. Неясним залишається питання про застосування вікінгами комбінованої зброї, зробленої на основі сокири. Цілком ймовірно, що скандинави використовували якісь прото-алебарди, які ігнорувалися у похоронних звичаях. І, можливо, саме вони ховаються під такими складно-перекладеними термінами, як, наприклад, «atgeir».
Після падіння Риму сокира, по суті справи, була забута у військовій справі Європи. Те, що вона була введена у вживання в IX–X ст., особливо в Англії та Ірландії, відбулося виключно завдяки вікінгам, серед яких ніколи не слабшала її популярність.
Як зброя, скандинавський топір (він же норманський топір, данський топір, норвезький топір) відомий в Європі приблизно з 8 сторіччя, на Русі з 9-го, з приходом на Русь перших варягів.
Сокира проти меча: що краще[]
Бойова сокира часто сприймається як допоміжна, вторинна, зброя по відношенню до меча. Це зброя хлібороба, а не воїна-професіонала.
- В підтвердження висувається цілий ряд аргументів
- сокиру технологічно легше виготовити, ніж меч, тобто воно відносно дешева, а значить, і більш доступна;
- по-друге, меч — більш ефективна і складна в плані застосування зброя,— і для гарного володіння ним необхідні довгі роки тренування.
Мається на увазі, що у рядового хлібороба немає ні зайвого часу, ні зайвих коштів, і сокира, таким чином, будучи, як уже говорилося вище, універсальним знаряддям, ставала кращою для непрофесіонала, ніж, скажімо, меч. Саме меч в нашій свідомості є необхідним атрибутом воїна, доказом його героїчності та належності до військового стану. Однак, така точка зору по відношенню до розглянутого періоду багато в чому стереотипна і склалася в цілому під впливом матеріалів класичного середньовіччя.
Дійсно, сокиру було легше виготовити, і вона, ймовірно, була не такою дорогою, як хороший меч, однак тільки цей факт не міг послужити причиною вибору тієї чи іншої зброї. Єдиною підставою для вибору служили ефективність зброї і особиста прихильність воїна саме до цього виду зброї.
Зображення бога Тора з бойовим молотом, який, по суті, являє собою дволезу сокиру.
Серед недоліків сокири відзначали наступні: оскільки бойова сокира мала значну вагу, то воїн, що використав її в бою, повинен був володіти неабиякою фізичною силою. Таким чином, удари сокирою були досить прямолінійні, проводилися з широкого замаху, даючи тим самим воїну з більш легким і гнучким мечем значні переваги, що і послужило причиною поступового витіснення сокири з широкого користування. Однак подібні твердження не застосовують по відношенню до всієї епохи вікінгів. Звернемо увагу, що вага бойової сокири, по суті, не перевищувала ваги стандартного меча. І для проведення ефективного удару мечем потрібний не менший замах. Необхідно пам'ятати, що поєдинки того часу були аж ніяк не витонченим фехтуванням, справа вирішувалася двома-трьома ударами, перевагу мала краще підготовлена людина; і сокира, й меч в цьому плані були зброєю рівноцінною.
Якщо судити за письмовими та археологічними джерелами, цей тип зброї був вельми популярний в середовищі знатних воїнів.
Норвезький конунг Олаф Святий був володарем сокири з вельми промовистою назвою — «Heel» (богиня смерті давніх скандинавів). Ейрік, син Гаральда Прекрасноволосого, носив прізвисько «Кривава сокира», що, напевно, відображає його смаки у виборі зброї.
Часті згадки в сагах про сокири, «викладені сріблом», знайшли своє підтвердження в знахідках археологів. Зокрема, може бути названа знаменита Маменська сокира, вся поверхня якої майстерно прикрашена срібними нитками, що утворюють химерні візерунки. Така декорована сокира, природно, підкреслювала статус їх власника і жодним чином не була побутовим інструментом для роботи з деревом.
Судячи по багатству поховання Саттон-Ху, покійний був одним з великих вождів англів чи саксів, які прийшли з континенту. На тлі творів мистецтва, супроводжуючих вождя в останній шлях, сокира, причому без будь-яких прикрас, виглядає досить блідо, однак, цілком ймовірно, відображає прижиттєвий вибір цієї зброї покійним.
Взагалі, судячи з письмових і археологічних джерел, декоровані бойові сокири не були рідкістю. Найбільш типовим було обмотування рукояті «...золотою ниткою...»; більш багаті і знатні особи могли прикрасити полотно сокири срібною ниткою, як у випадку з Маменською сокирою або отримати що-небудь подібне в дар від конунга. Невеликі топірці, крім усього іншого, могли служити у якості символу старійшини або глави дому.
У середовищі професійних воїнів бойова сокира займала гідне місце. Пік популярності, по всій видимості, припадає на X–XI століття. Саме до цього періоду відноситься створення цілих підрозділів, відмітним знаком яких стала бойова сокира. Це знамениті хускарли, увічнені на килимі з Байє, і не менш знаменита «сокироносна гвардія» візантійських імператорів. Їх широколезові сокири були аж ніяк не парадною зброєю і ефективно використовувалися на полі бою. Незважаючи на відносно невелику, 20-25 см., робочу поверхню, удар за рахунок довгого держака, що утримується двома руками, виходив нищівним. Цього удару, по всій видимості, не стримував жоден вид тодішнього захисного озброєння, така сокира з легкістю розколювала щити, пробивала шоломи і розривала кольчуги. Саме завдяки цим властивостям сокира відома нам під такими кеннингами, як «відьма щита» або «відьма кольчуги».
В епосі[]
Цікавим є і той факт, що Скандинавський епос і міф практично повністю ігнорують бойову сокиру. І це при тому, що сокира була зброєю досить поширеною, і в певний момент не менш престижною, аніж меч. Більш того, сокира виступає в літературі в досить похмурому світлі, будучи тісно пов'язаною із потойбічним світом. Це підтверджує ім'я сокири Олафа Святого — «Heel». Інша відома нам сокира має не більш світле прізвисько «Велетка битв». І взагалі, якщо вірити словам Сноррі Стурлусона, «люди називали сокири іменами тролів». Водночас деякі зразки так званих «молоточків Тора», амулета, широко поширеного в Скандинавії, за своєю формою ближче до сокири, аніж до молотка, який, у свою чергу, і був символом вельми шанованого бога Тора.
Виноски[]
| Засоби, що використовують персонажі «Вікінгів» | |
| Холодна зброя | Скандинавський топір ♦ |
| Засоби пересування | Драккар ♦ |
| Для штурму міст | Штурмові вежі Флокі |
| Захисні обладунки | Дерев'яний щит |
| Сільськогосподарські знаряддя | Залізний плуг |
| Інше | Засоби |